6 жовтня 2017 року відбувся 8-й Український форум з управління Інтернетом IGF-UA

У 8-му Українському Форумі з управління Інтернетом IGF-UA взяли безпосередню участь понад 150 учасників з України та інших європейських країн, що представляють урядові установи, міжнародні організації, приватний сектор, громадянське суспільство, академічне та технічне співтовариство, ЗМІ та молодь.

Значна кількість учасників взяли участь в IGF-UA у віддаленому режимі. Учасники, які брали участь в IGF-UA дистанційно, мали можливість зворотного зв’язку через електронну пошту.

З підсумковими заявами на заключній дискусійній панелі виступили модератори панелей. Була підкреслена плідність дискусій, важливість впровадження міжнародного досвіду на теренах України та роль дискусій 8-го IGF-UA у подальшому вдосконаленні управління Інтернетом.

Учасники дискусії з теми «Кібербезпека» відзначили наступне.

1. Щодо системи кібербезпеки:
   1. низький рівень підготовки законів та НПА України;
   2. у владних кабінетах не чують інших учасників процесу та створюють несистемний та неякісний законотворчий продукт;
   3. відсутня координація у галузі кібербезпеки України, тому є необхідність створення нового органу з питань координації кібербезпеки;
   4. відсутнє державно-приватне партнерство;
   5. не дивлячись на воєнний стан, у якому перебуває країна, фахівці державних органи влади не мають достатніх компетенцій у галузі кібербезпеки і не розуміють, що треба робити в цих умовах;
   6. як висновок в Україні відсутня система кібербезпеки.
2. Щодо антивірусу:
   1. конче необхідні кардинальні зміни у кіберзахисту, а саме перехід України в пост-антивірусний простір;
   2. створення національного антивірусного захисту.
3. Проблемні питання кіберосвіти:
   1. відсутність належного рівня кваліфікації в підготовці сучасних фахівців з питань кібербезпеки та інформаційної безпеки в закладах освіти;
   2. низькій рівень зарплатні професорсько-викладацького складу в інститутах та фінансування фахівців у державних компаніях;
   3. несучасна навчальна програма з підготовки фахівців з питань кібербезпеки та інформаційної безпеки;
   4. відсутність координації в системі освіти між замовниками кадрів та закладами освіти;
   5. відірваність від міжнародної системи стандартизації фахівців з інформаційної та кібербезпеки;
   6. відсутність наукових досліджень з проблем кібербезпеки.

В ході дискусії з теми «Права людини та проблеми блокування Інтернет-контенту» були обговорені наступні тези:

• представлено детальний розгляд проблеми із блокуванням інтернет-контенту, зокрема зазначено, що не варто перекладати відповідальність на Інтернет-провайдерів за блокування Інтернет-контенту;
• представлена інформація про стійкі протоколи, спостереження у режимі реального часу та швидке реагування на прикладі Turkey Blocks;
• презентовано бачення того, як можна було уникнути проблем блокування контенту в Україні, зокрема наголошено на необхідності застосування практики ЄСПЛ щодо правозастосування, дотриманні пропорційності блокування контенту, і що це має відбуватись тільки за рішенням суду;
• зосереджена увага на темі цифрових прав для суспільства, де домінує телевізор; серед небезпек, що пов’язані із поширенням інформації в Інтернеті, для людини зазначено геотегинг, некотрольованість акаунтів, невміння розрізняти правдиву інформацію від фейкової;
• зазначено, що Указ Президента про блокування певних Інтернет-сайтів був дуже толерантно сприйнятий як громадянським, так і правозахисним суспільством і в контексті того, що перелік таких сайтів розширюється, запропоновано гуртуватися всім разом задля миттєвого реагування на будь-які обмеження для реалізації прав людини за допомогою Інтернету;
• представлений досвід роботи Національної дитячої «гарячої» лінії як необхідного компоненту убезпечення дитини в Інтернеті;
• зазначено, що в Україні проходить міжнародна конференція з підвищення потенціалу представників громадянського сектору в реалізації Лансаротської конвенції в Україні і повідомлено про реалізацію другого раунду моніторингу «Захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)»;
• представлено міжнародний досвід щодо боротьби із сексуальним насильством стосовно дітей онлайн через державно-приватну кооперацію;
• зазначена необхідність визначення тих, хто і за якими критеріями може вирішувати, який саме контент може бути заблокований; створення корисних сайтів для розвитку дитини.